У більшості давніх народів святкування Нового року збігалося з початком відродження природи й відбувалось до березня. Усі народи ознаменовували його обрядами, урочистими приношеннями й забавами. У Київській Русі асоціювався з початком весняного відродження природи. Новий рік святкували з появою нового Місяця в перші весняні дні, найближчі до весняного рівнодення. Свято мало назву «Нове літо».

Китайський Новий рік припадає на перший молодик першого місяця року, між 12 січня і 19 лютого. Зміст свята полягає в даруванні подарунків, суттю яких було побажання, аби новий урожай був багатим.

На наших землях сусіди йшли один до одного миритися, аби «Новий рік зустріти в мирі і злагоді». Хлопці, котрі перед цим «отримали гарбуза», вдруге засилали сватів з надією на згоду. Ввечері цього дня дівчата ворожать.

У щедрівках висловлюється побажання багатого врожаю, добробуту, приплоду худоби, доброго роїння бджіл. Поетичне слово в щедрівках виконує магічну дію.

Ой сивая та і зозулечка.
Усі сади та і облітала,
А в одному та і не бувала.
А в тім саду три тереми:
У першому – красне сонце,
У другому – ясен місяць,
А в третьому – дрібні зірки,
Ясен місяць – пан господар,
Красне сонце – жона його,
Дрібні зірки – його дітки,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я!

 Хочеться побажати злагоди і єднання для досягнення процвітання кожного з нас, наших родин і всього українського народу!

 На щастя, на здоров’я, на нове літо!
Роди, Боже, жито й пшеницю й всяку пашницю.
Та будьте здорові й з Новим Роком!