В Україні набув чинності закон про електронне декларування. Передбачається, що його реалізація зробить більш прозорими звіти про доходи державних чиновників, а це, в свою чергу, втримає багатьох із них від здійснення корупційних дій. На прийнятті цього закону наполягав Європейський Союз, і тепер у нього є всі підстави вважати, що наша держава має достатні правові механізми для подолання цього негативного явища.
Тим часом, українські й міжнародні експерти застерігають, що ще рано ставити крапку в напрацюванні комплексної антикорупційної програми. На думку викладача Міжнародного інституту менеджменту, радника банку «Кредит Дніпро» з питань кредитування сільського господарства, екс-керівника ряду проектів Світового банку та Євросоюзу в Україні Гарі Роше, однієї лише правової реформи недостатньо, серйозних змін вимагають й інші аспекти функціонування громадянського суспільства. Ми зустрілися, щоб обговорити його пропозиції.
Як ви оцінюєте рівень корупції в Україні?
Гарі Роше: Не забувайте, що я іноземець, у мене інший менталітет. Тому я часто помічаю те, на що ви просто не звертаєте уваги. Зокрема, це стосується корупції. В Україні вона присутня майже всюди – як на побутовому рівні, так і в питаннях державної політики. Часто різниця полягає в рівні її прояву. Чим він вищий, тим, відповідно, більший масштаб корупції.
Однак, останнім часом я все частіше зустрічаю людей, які не бажають миритися з такою ситуацією. Особливо їх кількість збільшилася після подій Майдану. Додає оптимізму те, що з корупцією не бажає миритися молодь. У неї вже формується новий європейський світогляд і нові підходи до життя. А це означає, що корупція в Україні рано чи пізно буде переможена.
Як ви вважаєте, чому корупція прижилася в Україні?
Гарі Роше: Декілька років тому я почав читати історію України. І зрозумів – українці тривалий час прагнули жити самостійно, щоб мати свою державу, свою культуру, свою історію. Аби не бути продовженням Росії, Польщі, Австрії. Проте українську ідентичність знищувала радянська влада. На мою думку, це є головною причиною нинішньої корупції. Для того, щоб її побороти, українцям необхідно ідентифікуватися як нації. Важливо напрацювати свої суспільні цінності й принципи та дотримуватися їх. Відтак не буде підстав говорити про українців без належної поваги.
Корупціонера можна схопити за руку, покарати згідно із законом. Проте, навіть такі радикальні заходи не в змозі подолати це негативне явище. Вони можуть дати лише незначний ефект на невеликому відрізку часу. Найефективніший метод боротьби з корупцією – це формування сучасної культури у відносинах між людьми, яка підживлюється глибокою повагою до традицій і високим патріотизмом.
Українцям необхідно визначити свою ідентичність і жити так, щоб їхні слова не розходилися зі справами. Світоглядні зміни повинні охопити різні сфери суспільного життя і відбутися в сім’ях, у школах, в університетах, на підприємствах – люди мають бажати жити чесно, захищати цілісність держави і бачити перспективи її розвитку. Ніяких компромісів. Напрацьовані внутрішні переконання сприятимуть дотриманню закону. Якщо хтось і відважиться на порушення, інші не дозволять йому це зробити. Громадська думка – це дуже дієвий інструмент. На сьогодні для українців це є головною можливістю досягти національної тотожності, за яку боролося багато поколінь.
Яким чином можна напрацювати моральні принципи, спрямовані на чесне й непідкупне служіння суспільству й державі?
Гарі Роше: Освіта є незамінним інструментом. Уряд, освітні установи, а також неурядові організації повинні надавати серйозну увагу питанню морального розвитку. Для формування нової української культури необхідна співпраця між релігійними громадами, неурядовими організаціями й державними установами.
Після Майдану були великі очікування, що боротьба з корупцією посилиться. Проте поки що цього не сталося. Чому?
Гарі Роше: Це розчаровує багатьох, у тому числі й мене. Уже майже 25 років Україна є незалежною державою. Але парадокс у тому, що ідеологія й зміст нової законодавчої бази часто нагадують те, що залишилося від радянського минулого.
Чинне законодавство має безліч недоліків. За бажання його можна легко обійти. Багато бажаючих активно користувалися такими можливостями. Формально вони не були порушниками законів і їх не можна було притягти до відповідальності. Таким чином, корупційні схеми були фактично узаконені.
Важливо відзначити, що правові імперативи й штрафи мають досить обмежену за своєю ефективністю сферу діяльності. В Україні можуть розроблятися хороші закони, але під час прийняття вносяться зміни, які їх істотно погіршують. А після цього можна ще й почути, що вони взагалі не виконуються.
Наведу приклад. Довгий час я займався розвитком агрострахування в Україні. У 2012 році було прийнято закон, над проектом якого я теж працював. Він був покликаний сформувати сучасну систему агрострахування, встановити інструменти для чесної й добросовісної роботи. Проте, в останню хвилину були внесені зміни, які не дозволили забезпечити прозору роботу на ринку і зробили неможливим усунення некваліфікованих компаній.
У закон було закладено чимало недоліків, про існування яких усім було відомо. Зараз багато бажаючих продовжують ними користуватися у власних інтересах. Тому всіляко перешкоджають розгляду нового агрострахового закону у Верховній Раді, який повинен закрити існуючі нині корупційні схеми. Цей законопроект уже довгий час є без руху в парламенті.
Існує думка, що чим бідніша країна, тим вищий рівень корупції.
Гарі Роше: Неправильно було б стверджувати, що бідність або відсутність матеріальних ресурсів створює корупцію. По-перше, українці не бідні.
І я не стверджую, що Україна – країна корупції. Багато українців мають найвищі моральні чесноти. А стверджувати, що Україна корумпована означає припускати, що всі українці корумповані. Тут існує корупція, і її масштаб більший, ніж, наприклад, у США, де я народився, або в Голландії, громадянином якої я є. Але я жив у багатьох країнах, у тому числі й африканських, азіатських. Наприклад, в Індії, Шрі-Ланці. Усе пізнається в порівнянні. Люди в Україні високоосвічені, здібні, вони мають житло, роботу.
Багато хто розуміє, що корупція – це обкрадання держави, державного бюджету. Це відбувається не лише тоді, коли мова йде про великі фінансові потоки. Бюджет обкрадається й тоді, коли даються хабарі чиновникам, лікарям, учителям, представникам правоохоронних органів та ін. Ці гроші прямо осідають у їхніх кишенях і податки, як ви розумієте, не сплачуються.
Завдяки корупції відбувається неправильний перерозподіл національного багатства. Більша його частина з часом зосереджується в руках небагатьох, це ті, кого називають олігархами. Олігархія породжується корупцією і за рахунок корупції живе. Багато недобросовісних чиновників використовують владу для власного збагачення.
У США теж існує корупція. Але там розвинуте громадянське суспільство й сильний середній клас. А ще є закони й система, направлена проти корупції. Усе це працює, як працює і принцип, відповідно до якого важливе значення має не наявність великого капіталу, а те, наскільки чесно він зароблений.
Деякі експерти пов’язують високий рівень корупції в Україні з наявністю великої кількості державної власності. Що ви думаєте з цього приводу?
Гарі Роше: Не можна сказати, що бізнес не бере участі в корупції. Він не менш активно створює корупційні схеми. Звісно, державна власність теж до них залучається.
Але я б не став неодмінно пов’язувати наявність державного сектору з корупцією в країні. Наприклад, у тій же Голландії державні службовці й державні структури працюють дуже чесно. І якщо в цій сфері є корупція, то її зовсім мало.
Інша справа, що в Україні дуже багато державних підприємств. Вони залишилися в спадок від радянської системи, яка заохочувала корупційні схеми, і зараз дуже часто існують для того, щоб заробляти гроші таким же нечесним шляхом.
Я почув на одній нараді, що на якомусь з українських державних підприємств спробували провести аудит. Але зробити цього не змогли, оскільки не знайшли половини необхідної для цього інформації. Я не знаю, як це можливо, але підприємство продовжує працювати.
Земельну корупцію в Україні прийнято вважати дуже високою. Наша країна не наважується провести глибоку земельну реформу, котра передбачає впровадження механізму придбання й продажу земель сільськогосподарського призначення. Чи може повноцінний земельний ринок знизити рівень корупції в галузі?
Гарі Роше: Необхідність впровадження такого ринку вже давно обговорюється в Україні. Є політичні аспекти цього питання, але я хочу обговорити суто практичні.
Давайте подивимося на ситуацію очима банкіра. Якого сільгоспвиробника він захоче кредитувати? Звісно, банк надасть перевагу великому господарству. Оскільки воно більш надійне й має достатнє майно під заставу для перекриття позики.
Банки також зацікавлені кредитувати дрібних і середніх фермерів, але їм не вистачає майна під заставу. І виходить, що їхні можливості розвивати свій бізнес блокуються, оскільки земельна реформа не завершена.
В Україні земельні паї переважно невеликі, вони складають 5-10 гектарів. Таких земельних ділянок недостатньо, щоб організувати високопродуктивне товарне виробництво й успішно самостійно конкурувати на ринку.
Вихід тут один – об’єднати ці поля для створення більших ділянок площею 100 або 500 гектарів. Адже бізнес повинен забезпечувати достатні доходи родини, щоб молодь бажала ним займатися і залишатися жити в селі.
Сьогодні цілком реально фінансувати сільськогосподарське виробництво через велику кооперативну діяльність. Але ми поки що не бачимо родинних ферм, які здатні створити базу для такої кооперації.
Виникає запитання: хто буде учасниками земельних аукціонів після зняття мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення?
На мою думку, зараз особливу увагу державі слід приділити становленню й розвитку малого й середнього агробізнесу й сільськогосподарської кооперації. Вони стануть цікавими не лише банківському капіталу. Крім цього, посприяють посиленню конкуренції в галузі, братимуть активну участь у вирішенні земельних питань, у земельних аукціонах, і тим самим посприяють зниженню рівня земельної корупції.
Уже вступив у силу закон про електронне декларування. Наскільки він посилить боротьбу з корупцією?
Гарі Роше: Примітна деталь – Верховна Рада прийняла цей закон не з першої спроби. Депутати не випадково відкладали його прийняття у повній відповідності з рекомендаціями ЄС. Допускаю, що багатьох стримувала одна обставина: за наявності даного закону надбанням громадськості стає інформація про те, хто і яким майном володіє, як його придбав і на які кошти.
У певний момент ситуація з законом про електронне декларування доходів взагалі зайшла в глухий кут. Були навіть пропозиції почати з чистого аркуша і закрити очі на те, що вже зроблено. А після прийняття закону – суворо слідкувати за його дотриманням і так само суворо карати порушників.
Але проблема у тому, що ті службовці, які вже збагатилися нечесним шляхом, не бажають починати жити по-новому. Адже на утримання їх будинків, на експлуатацію дорогих автомобілів, на підтримку встановленого високого рівня життя необхідні немалі кошти. А їх вони можуть отримати лише завдяки звичним корупційним схемам. Тому службовці, у тому числі деякі депутати, всіляко гальмували прийняття важливого закону.
Я думаю, що Євросоюз у даному випадку вчинив дуже правильно. Він не відступив від своїх принципів і наполіг на прийнятті закону. Принципи, які в ньому закладені, діють і в країнах ЄС. Там, де більше прозорості, там менше корупції.
Ухвалення закону про електронне декларування створить передумови для подальшого формування української влади виключно з чесних людей. Оскільки виборці на виборах завжди зможуть визначити, хто дійсно гідний їх підтримки.
Але я все-таки підкреслю, що законодавчі реформи лише тоді принесуть позитивний результат, коли відбудуться необхідні зміни суспільної свідомості, культури, стосунків. Ці процеси вимагають активності бізнес-середовища, закладів освіти, родини, громадських організацій, церкви. І про успішність можна буде говорити тоді, коли люди не просто боятимуться давати хабара, а не захочуть цього робити в силу внутрішніх переконань.
Задача подолання корупції в громадському житті носить багатоаспектний характер. Важливо передбачити адміністративні процедури і правові гарантії, однак, такі заходи можуть не забезпечити змін в індивідуальній та інституційній поведінці. Управління, по суті, ґрунтується на моральній і духовній практиці, компас якої знаходиться в людському серці.
